Після яскравої прем’єри фільму Кіри Муратової «Мелодія для шарманки», що відбулася  на початку грудня, life:) розпочав нові заходи в рамках програми «Допомогти так легко!»

Ми раді повідомити про старт всеукраїнського марафону боротьби із безпритульністю, який триватиме до 31 січня.

На вулицях залишається ще багато безпритульних дітей, тому ми прагнемо привернути якомога більше уваги до вирішення цієї проблеми.

Тож запрошуємо вас усіх взяти участь у марафоні боротьби із безпритульністю, що складається із трьох частин:

БЛАГОДІЙНИЙ НОМЕР 2009. Ми запустили короткий номер 2009. Зателефонувавши чи відправивши SMS-повідомлення на цей номер, абоненти life:) можуть придбати благодійні електронні листівки. Кошти від продажу листівок будуть перераховані дитячим будинкам в 16 регіонах країни, якими ми опікуємося. До перерахованих абонентами коштів компанія додасть власний внесок.

КОНКУРС. Оголошуємо також про старт всеукраїнського конкурсу на кращу статтю чи історію про безпритульних дітей, про людей, які опікуються такими дітьми, про життя дитячих будинків. До участі запрошуються всі бажаючі. Переможці отримають подарунки, а краща стаття у кожному регіоні буде опублікована. Список газет, куди можна надсилати свої статті, тут – Newspapers (530). Статті приймаються до 15 січня.

БЛОГЕР. Також стартував проект «Блогер у дитячому будинку». Ви вже могли прочитати першу розповідь Віталія Жданова, відомого журналіста-блогера, який відвідав дитячий притулок у Лубнах. На черзі = інші дитячі будинки. Слідкуйте та читайте наступні історії на нашому блозі.

Запрошуйте до участі в марафоні своїх рідних, друзів, знайомих! Разом ми зможемо допомогти дітям та подолати проблему безпритульності.

Приезжаю в приют для бездомных, встречаю несчастных детей. Они с нескрываемым интересом встречают гостя, но смотрят на незнакомца с недоверием, ведут себя скованно, но надеются на вкусный гостинец (дети, попавшие в такие заведения, как правило, более закрыты, чем их ровесники из благополучных семей). Тут запах неблагополучия: нечто тошнотворное из кухни-столовой вперемешку с хлоркой из туалета и умывальника. Там разруха: отваливающая от сырости плитка, половина кранов не работает, остальные протекают. Продолжать не хочется…

Однажды я, учась на психолога, побывал в интернате, и потому именно такую картину представлял по дороге в Лубны (город в Полтавской области). Но в местном детском центре «Відродження» я был приятно разочарован.

Небольшое, но крепкое здание детского садика, построенного еще в 30-х годах. Запорошенные первым снегом тихий зимний сад с аккуратной тропинкой, беседка, хозяйственные пристройки – все как обычно. Внутри помещения уже веселее: просторные чистые комнаты, новая мебель, тепло и уютно. Вокруг меня, галдя и смеясь, бегают дети. Они меня действительно с интересом рассматривают, но недолго – после школы у них есть занятия более увлекательные. Похоже, им здесь нравится.

Не меня одного в детстве родители пугали интернатом. Мол, буду шалить, плохо учиться, не слушать старших, то меня отправят в интернат. И это вызывало неописуемый страх. Оказывается, бывает наоборот – некоторые дети сюда сами просятся. Здесь лучше, чем дома. Здесь тепло. Здесь кормят. Здесь не бьют (по словам директора Лидии Николаевны, даже запрещено слово «накажу»). Здесь можно не бояться.

Часто детей сюда приводит железнодорожная милиция. Иногда оставляют сами родители.

Но, как правило, сюда попадают из больницы.

Так здесь оказалась девочка Даша. Ее родители бродяжничали, пока не устроились в одно село на ферму. Они жили в старой халупе, но когда ударили морозы, Дашу поселили в свинарник – там теплее. В соседнем со свиным загоне она и жила, пока не заболела и не попала к врачам. Поскольку родители за Дашей не приходили, после выздоровления ее отвезли в детский центр.

«Недавно мы отправили домой мальчика. Женя его зовут. Ему пятнадцатый год. У нас он избавился от вредных привычек, окрепчал, уже может что-то делать. Такой стал, что уже не пропадет… – рассказывает Вячеслав Михайлович, муж Лидии Николаевны: – Он шесть лет прожил в поездах и на вокзалах. Шесть лет! В пятом классе он знал практически только половину букв, о математике он вообще не имел представления. Зато ему пойти выдурить у человека 25, 30 или 50 гривен: «Дяденька, я голодный… помогите…». Водку он уже знал хорошо, курил, токсикоманил. И знал, что если есть деньги, то будут любить женщины. То есть, как он рассказывал, если у тебя есть 50 гривен, то ты в этом возрасте можешь уже… хм… ну да…».

Еще один мальчик до детского центра жил с матерью-алкоголичкой в маленькой комнате. Когда к ней приходили мужики (бывало и по трое сразу), его прогоняли на кухню. Там он ждал, пока гости не оставят мать в покое и не разойдутся. После этого убирал следы оргии, отводил мать в ванную и мыл ее там.

«А ще дівчинка – Галя – дзвонить и проситься: «Я хочу до вас». В її сім’ї батько, старший і молодший брати – всі б’ють її… Батько по пьянці обстриг їй коси – такі гарні в неї коси… Вона пішла жить до матері, яка позбавлена батьківських прав – та живе з якимось чоловіком, який п’є. То й вона п’є. Так дівчинка каже, що їй там було дуже добре – три тижні, що вона там жила, мама не пила. Але соціальна служба повернула її до батька, а той грозиться отправить її в інтернат. Галя дзвонить і плаче: «Не хочу в інтернат, візьміть мене до себе». Батько, два брати, бабуся старенька, і на цій дитині все хазяйство – захомутали її повністю», – чуть ли не плача рассказывает Лидия Николаевна.

Вячеслав Михайлович продолжает: «Чего Галя от них тогда ушла: однажды она приходит домой со школы, а ее старший брат (он уже в девятом или десятом классе, такой здоровый, что отцу сам морду бьет, чтобы тот деньги на водку выдал) хату закрыл, говорит: «Раздевайся догола, залазь на стол и танцуй», а сам лежит на диване и… понимаете, это…». Муж Лидии Николаевны тяжело вздыхает. Такие «ужастики» он может рассказывать долго.

В окрестных селах много подобных семей. Работы нет, люди спиваются, садятся на наркоту. Отцы куда-то исчезают, матери занимаются проституцией, а то и просто отдаются мужикам за еду и водку. А дети не видят других моделей поведения. Чтобы выжить, психика любого человека заставляет приспосабливаться. И кем дети станут, когда вырастут – понятно. Бывает, что уходят из дому и пытаются выживать на улице. Но какой из этих двух вариантов спасения лучший – попробуй угадай…

Думаю, на этом о кошмарах беспризорности остановлюсь. Тем более, что есть рассказчики получше меня – в кинопрокате сейчас идет свежий фильм Киры Муратовой «Мелодия для шарманки». Жаль, не смог попасть на его премьеру, но на неделе попытаюсь выделить время. Потому что, во-первых, Муратову считаю нашим лучшим (потому что единственным) режиссером. Чтоб убедиться в этом мне хватило ее «Три истории». А во-вторых, собранные деньги пойдут в детские центры вроде лубненского «Відродження» (так с Муратовой договорился life:)).

Кому из киевлян интересно, кино крутят здесь (http://kiev.afisha.ua/kino/3625). Но если кто выбирает «Жовтень», маякуйте – вдруг удастся составить компанию.

Выкладываю несколько фоток из детского центра “Відродження” в Лубнах:

Мабуть, небагато серед нас знайдеться тих, хто коли-небудь відвідував вихованців дитячого будинку – просто так або хоча б напередодні Дня святого Миколая чи Нового року. На жаль, сьогодні знайти час на милосердя вдається одиницям.

І мало хто замислюється, як на цю увагу чекають діти, яким випала важка доля бути неблагополучними.

Ми хочемо розповісти вам про цих дітей та про їх вихователів у дитячих будинках, про те, як і чим вони живуть, що їм довелося пережити.

У рамках благодійної кампанії «Допомогти так легко!» ми розпочинаємо новий проект – «Блогер у дитячому будинку». Відомий журналіст Віталій Жданов (у минулому – вчитель, а також дитячий психолог) відвідає дитячі будинки, щоб розповісти на нашому блозі про історії їхніх вихованців.

Сподіваємося, що дізнавшись про їхні мрії та бажання, хтось із нас зможе втілити їх у життя.

Слідкуйте за новинами та читайте репортажі на нашому блозі.

Як ви знаєте, 3 грудня life:) у рамках своєї благодійної програми «Допомогти так легко» презентував новий фільм видатного режисера Кіри Муратової «Мелодія для шарманки», який розповідає про двох осиротілих дітей, що опинилися на вулицях великого міста напередодні Різдва.

Тож представляємо вам невеликий фотозвіт із прем’єри фільму, яка відбулася в кінотеатрі «Київ».

Нагадаємо, що зібрані від прокату кошти будуть перераховані 16 дитячим будинкам по всій Україні, де виховуються колишні діти вулиці.

Ми часто чуємо про те, що благодійність – дуже непрозора діяльність, і саме тому багато людей не хочуть її підтримувати. Мовляв, ніхто не дає гарантій, що гроші надійдуть за призначенням.

Ми розуміємо цей скептицизм, адже благодійні ініціативи часто обмежуються лише збором коштів без належного звітування. Важко відрізнити, де справжня благодійність, а де – обман.

Тому, аби розвіяти сумніви в тому, що благодійна діяльність life:) – найсправжнісінька, ми публікуємо звіт про використання коштів з 2006 року, які було отримано в ході акцій, а також завдяки власному благодійному внеску life:).

Хочеться додати, що окрім вказаних центрів, невеликі суми грошей на поточні потреби (зокрема, харчування), а також одяг, іграшки регулярно отримують й інші дитячі центри України в рамках внутрішньої ініціативи співробітників life:) «Допомогти так легко!»

Більше можна дізнатися за цим посиланням: http://www.life.com.ua/index.php?area=general&lng=uk&page=1-22

Запрошуємо вас на перегляд фільму видатного українського режисера Кіри Муратової «Мелодія для шарманки», який розповідає про безпритульних дітей.

Довгоочікуваний прокат фільму розпочинається 3 грудня, і картину можна буде побачити в кінотеатрах Києва та Київської області, Донецька, Харкова, Миколаєва, Черкас, Кривого Рогу, а згодом і в інших містах.

Зокрема, в Києві дивіться фільм у кінотеатрах «Мегаплекс» (ТРЦ «Блокбастер»), «Мультиплекс» (ТРЦ «Комод»), «Батерфляй Ультрамарин», «Жовтень», «Супутник», «Флоренція».

Зібрані від прокату фільму кошти ми перерахуємо на допомогу 16 дитячим центрам, які опікуються безпритульними дітьми.

Список центрів можна подивитись за цим посиланням – Список центрів для безпритульних дітей (736).

У картині задіяні такі відомі актори, як Олег Табаков, Рената Литвинова, Ніна Русланова, Наталія Бузько, Георгій Делієв, Жан Даніель. Ролі двох діток, позбавлених батьківської опіки, зіграли юні дебютанти Олена Костюк та Рома Бурлака. Саундтреком «Мелодії для шарманки» стала композиція у виконанні Земфіри.

Фільм отримав ряд міжнародних нагород, зокрема приз за кращу жіночу роль на престижному Московському міжнародному кінофестивалі.

Тож запрошуйте на перегляд фільму ваших рідних, друзів, знайомих. Чим більше нас прийде на фільм, тим більшу допомогу зможуть отримати безпритульні діти.

Трейлер фільму:

Приєднуйтеся!

Як ви знаєте, у оператора мобільного зв’язку life:) є благодійна програма «Допомогти так легко!». Її було ініційовано ще в 2005 році, коли почала роботу і сама компанія. Відтоді відбулося декілька масштабних акцій, у ході яких збиралися кошти на вирішення проблеми дитячої безпритульності. Це були, зокрема, благодійні концерти Ірини Білик, всеукраїнський театральний тур із виставою «Звідки беруться діти, або Допомогти так легко!» за участі відомих акторів.

До зібраних коштів life:) щоразу додавав власні гроші та перераховував дитячим центрам, які опікуються безпритульними дітьми. Центри по всій Україні обиралися дуже ретельно. Ми їздили туди, вивчали, як вони працюють, чи дійсно беруть дітей з вулиці та допомагають їм знайти сім’ю, в яких умовах виховуються діти і які в них є нагальні потреби. Це було важливо, бо нерідко фінансова допомога, надіслана дітям, йде не за призначенням, а ми як відповідальна компанія не могли такого дозволити. Адже ми залучали до благодійності абонентів і їхні гроші мали стовідсотково знайти свого маленького адресата.

Тож протягом цих років нашу допомогу отримало 20 дитячих будинків по всій країні і використання ними коштів ретельно контролювалося. 2,5 млн гривень, які було загалом перераховано, пішли на зведення та ремонт приміщень для дітей (це важливо, бо дітей з вулиці треба кудись забрати, а без нормального приміщення це неможливо), на обладнання кімнат, закупівлю техніки. Колишні діти вулиці отримали дах над головою, можливість вчитися та розвиватися.

Ясно, що для остаточного вирішення проблеми треба об’єднувати зусилля. Більше того, працювати не лише над допомогою дітям, але й проводити соціальні кампанії, спрямовані на те, щоб батьки ставали більш відповідальними, і діти не тікали з дому.

Тому ми підтримуємо ті дитячі центри, які цілеспрямовано працюють над вирішенням усіх цих завдань. Наша з вами допомога буде перераховуватися центрам по всій Україні, і ми віримо, що разом проблему можна подолати.

Принаймні перші втішні результати вже є. Починаючи з минулого року, українці почали частіше всиновлювати дітей-сиріт. І йдеться про тисячі дітей. Це означає, що ми з вами разом здатні створити щасливе майбутнє для цих діток.

Цього року ми створили невеликий відеоролик, який розповідає про благодійну програму «Допомогти так легко!», показує, що ми вже зробили і чому потрібно продовжувати далі.

Для зйомки ролика ми відвідали два дитячі центри, яким допомагаємо. Перший – це «Отчий дім» у с.Петрівське Київської області. Цей дитячий будинок можна назвати взірцем, оскільки там створено комфортні умови для проживання, виховання та освіти колишніх дітей вулиці. У ролику ви побачите багато усміхнених дитячих облич, але й сумних там також чимало, адже вуличне життя або жорстокі батьки – це серйозне випробування на їхньому шляху, і ми будемо намагатися зробити так, щоб і цих обличчях засяяла усмішка.

Інший будинок, де проходили зйомки, – у м. Ватутіне Черкаської області. Він розрахований на 50 дітей. Але поки що діти не можуть у ньому жити, оскільки будинок потребує капітального ремонту й облаштування. І ми хотіли показати на цьому прикладі, що лише з нашою допомогою діти вулиці зможуть знайти тут свій притулок. Вони залежать від нашої з вами доброї волі. Ось чому, незважаючи на те, що вже так багато зроблено, потрібно не зупинятися і продовжувати діяти далі.

Оператор мобільного зв’язку life:) запрошує вас приєднатися до загальнонаціональної благодійної програми «Допомогти так легко!», яка вже п’ятий рік поспіль допомагає дітям, які опинилися на вулиці.

Багато з них виховуються у дитячих центрах по всій країні, але багато ще досі перебувають на вулиці. Щоб притулки могли взяти цих дітей і згодом знайти їм нову сім’ю, необхідні кошти на їх добудову, ремонти, облаштування, а також на утримання дітей – одяг, харчування, навчання. Такі центри не отримують державної допомоги і дуже сподіваються на нашу з вами допомогу.

Цього року ми надішлемо кошти, отримані від абонентів, та власний благодійний внесок life:) близько 20 недержавним дитячим центрам по всій країні.

Як приєднатися до кампанії?

Це зробити дуже легко. Можна придбати анімаційні зображення для мобільного телефону, відправивши SMS або зателефонувавши на короткий номер 2009. Вартість дзвінка або відправлення повідомлення становить 2 гривні (включаючи ПДВ та збір до ПФ).

Крім того, під час дзвінка ви зможете придбати додаткові благодійні зображення* вартістю 2, 5, 10, 25 або 50 грн (включаючи ПДВ та збір до ПФ) згідно з голосовими інструкціями.

Усі кошти, отримані від надання цих послуг, life:) подвоїть та перерахує на допомогу центрам для безпритульних дітей по всій території України.

* WAP-трафік під час завантаження зображення сплачується згідно з тарифами послуги WAP.