<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>Офіційний блоґ life:) &#187; блогер у дитячому будинку</title>
	<atom:link href="http://blog.life.com.ua/tag/bloher-u-dytyachomu-budynku/feed/" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>http://blog.life.com.ua</link>
	<description>Офіційний блоґ life:). Новини, спілкування, обговорення нових тарифів тощо.</description>
	<lastBuildDate>Fri, 03 Feb 2012 15:01:05 +0000</lastBuildDate>
	<generator>http://wordpress.org/?v=2.8.4</generator>
	<language>en</language>
	<sy:updatePeriod>hourly</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>1</sy:updateFrequency>
			<item>
		<title>Центр соціальної опіки дитини на Черкащині</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/tsentr-sotsialnoji-opiky-dytyny-na-cherkaschyni/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/tsentr-sotsialnoji-opiky-dytyny-na-cherkaschyni/#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 06 Dec 2010 09:03:07 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Анна  Михайлова</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=1768</guid>
		<description><![CDATA[Шановні друзі!
Хочемо поділитися з вами декількома фотографіями  до нашої останньої розповіді про родину Кривенків та їхній «Отчий дім» у м. Ватутіне.
У будинку вже зроблено багато роботи: майже всюди замінили вікна, зробили внутрішнє перепланування будівель, підняли дах на поверх вгору та провели фінальні підготовчі роботи. Тож невдовзі на Центр чекає відкриття та малі мешканці, що знайдуть [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Шановні друзі!</p>
<p>Хочемо поділитися з вами декількома фотографіями  до нашої останньої розповіді <a href="http://blog.life.com.ua/zvychajna-istoriya-zi-schaslyvym-finalom/">про родину Кривенків</a> та їхній «Отчий дім» у м. Ватутіне.</p>
<p>У будинку вже зроблено багато роботи: майже всюди замінили вікна, зробили внутрішнє перепланування будівель, підняли дах на поверх вгору та провели фінальні підготовчі роботи. Тож невдовзі на Центр чекає відкриття та малі мешканці, що знайдуть там свій дім.<span id="more-1768"></span></p>
<p>Фото «до» та «після»:</p>
<p><img class="alignleft size-medium wp-image-1769" title="vatutino" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/vatutino_22-300x224.png" alt="vatutino" width="392" height="248" /></p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p><img class="alignleft size-medium wp-image-1775" title="vatutino" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/vatutino_14-300x226.png" alt="vatutino" width="393" height="269" /></p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p> </p>
<p><img class="alignleft size-medium wp-image-1776" title="vatutino" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/vatutino_33-300x210.png" alt="vatutino" width="397" height="255" /></p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/tsentr-sotsialnoji-opiky-dytyny-na-cherkaschyni/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>2</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Звичайна історія зі щасливим фіналом</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/zvychajna-istoriya-zi-schaslyvym-finalom/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/zvychajna-istoriya-zi-schaslyvym-finalom/#comments</comments>
		<pubDate>Thu, 11 Nov 2010 08:49:59 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Анна  Михайлова</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=1524</guid>
		<description><![CDATA[У підвалі столичної багатоповерхівки жили троє братів. Мати їх покинула, батько пив та знущався над хлопцями. Старшому – Ігорю, дісталось найбільше. У 6 років дитину збила машина. Водій відкупився трьома пляшками горілки, а відкритий перелом ноги так і лишився без лікування. Звичайна історія. Хлопчики не витримали «солодкого життя» та втекли з дому.
Волею долі ці діти [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>У підвалі столичної багатоповерхівки жили троє братів. Мати їх покинула, батько пив та знущався над хлопцями. Старшому – Ігорю, дісталось найбільше. У 6 років дитину збила машина. Водій відкупився трьома пляшками горілки, а відкритий перелом ноги так і лишився без лікування. Звичайна історія. Хлопчики не витримали «солодкого життя» та втекли з дому.</p>
<p>Волею долі ці діти потрапили до київського «Отчого дому», де life:) і познайомився з ними. Молодших братів-близнюків Максима та Дениса було обрано обличчям благодійної кампанії «Допомогти так легко!» 2006-2007 року. Хлопці не тільки з’явилися на всіх друкованих матеріалах, але й знялися в кліпі Ірини Білик на пісню «Рябина алая». Ця кампанія стала доленосною для них. Невдовзі стало відомо, що всіх трьох братів хочуть всиновити!<span id="more-1524"></span></p>
<div id="attachment_1525" class="wp-caption alignleft" style="width: 249px"><img class="size-medium wp-image-1525" style="margin-left: 3px; margin-right: 3px;" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/New-Picture-299x300.png" alt="Це Денис - якщо я не переплутала:)" width="239" height="240" /><p class="wp-caption-text">Це Денис - якщо я не переплутала:)</p></div>
<p>Радість за дітей та думка про те, що life:) теж причетний до змін, дуже надихала, і ми продовжували. На черзі був наступний етап програми – відбір благодійних центрів для участі в наступних кампаніях.</p>
<p>Із цим завданням я поїхала до маленького містечка Ватутіне, що на Черкащині.</p>
<p>Заходжу в дім розпорядників Ватутінського центру соціальної опіки дитини «Отчий дім» і… бачу Ігоря, Максима та Дениса! Виявилося, подружжя, що заснувало Центр, і були тими, хто всиновив усіх трьох братів!</p>
<p>Послухавши про грандіозні плани родини Кривенко, ми включили їхній Центр до числа тих, хто отримав фінансову допомогу в рамках нашої кампанії в 2009-2010 році. Кілька років тому вони придбали колишній дитячий садочок площею 3750 м<sup>2</sup> та збиралися зробити там цілий соціальний комплекс, який би прийняв до себе не лише безпритульних дітей, але й випускників інтернатів, жінок та дітей, які потерпають від насилля, та літніх людей, про яких нема кому подбати. Будівля була в жахливому стані та потребувала не лише значних фінансових вливань, але й шалених зусиль та років роботи, які б допомогли привести її в належний стан.</p>
<p>Нещодавно ми знову навідалися у Ватутіне, щоб відвідати наших підшефних, і були просто вражені! Менш ніж за дванадцять місяців нашої співпраці було зроблено майже все для того, щоб відкрити заклад!</p>
<p>До факту відкриття залишилося ще кілька місяців, але про ініціативу знає майже вся Черкащина! По кілька разів на день люди підходять до розпорядників і запитують про дату відкриття. Знедолених, які бажають потрапити у Центр, на жаль, чимало. Але ми впевнені, що всі зможуть отримати допомогу. Бо більше і більше великих компаній стають на шлях соціальної відповідальності. І все більше українців готові брати на себе відповідальність за долю інших людей! Наша благодійна програма теж триває…</p>
<p>P.S. Разом з Ігорем та Денисом обличчям нашої кампанії в 2006-2007 рр. була маленька дівчинка Настя. Її теж всиновили:)</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/zvychajna-istoriya-zi-schaslyvym-finalom/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Наша поїздка до «Рідної оселі» та «Оазису»</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/#comments</comments>
		<pubDate>Wed, 29 Sep 2010 14:40:33 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Олександра Состіна</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=1419</guid>
		<description><![CDATA[У вересні ми завітали в гості до благодійних центрів, які беруть участь у програмі «Допомогти так легко!» в 2009-2010 році, – до Центру опіки дитини «Рідна оселя» в м. Тлумач Івано-Франківської області, а потім – до «Оазису» в м. Винники Львівської області.
 «Рідна оселя», що в Тлумачі, існує вже понад п’ять років. Наразі там живуть двадцять [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>У вересні ми завітали в гості до благодійних центрів, які беруть участь у програмі «Допомогти так легко!» в 2009-2010 році, – до Центру опіки дитини «Рідна оселя» в м. Тлумач Івано-Франківської області, а потім – до «Оазису» в м. Винники Львівської області.<span id="more-1419"></span></p>
<p> «Рідна оселя», що в Тлумачі, існує вже понад п’ять років. Наразі там живуть двадцять сім дітей. Подружжя Кучерів, що є засновниками центру, як і більшість людей, зайнялися доброю справою випадково.  </p>
<p>Пана Зіновія Кучера попросили оформити документи для відкриття центру. Ще до завершення процесу оформлення до центру прийшли жити три брати. Їхня мати пропила вікна і двері в хаті, тому взимку там стало неможливо жити. За братами потягнулися нові діти, і пан Зіновій та його дружина Марія не змогли «закінчити справу». Кожного року вони планують передати все молодим, але щороку в них не вистачає мужності попрощатися з дітьми, які вже давно стали рідними.</p>
<p>За гроші, які ми зібрали в 2009-2010 році, центр переобладнав горище будинку. Наразі там закінчується будівництво нових квартир для хлопців та дівчат, які закінчують навчання та вже готові розпочати власне доросле життя. Єдина проблема – їм немає, де жити. Тому центр терміново вирішує це питання. До нового року кімнати будуть готові, і молоді люди переїдуть у власні «квартири», залишаючись з тими, хто давно вже став для них рідним. На їхнє місце подружжя Кучерів уже готове взяти нових діточок, батьки яких виявилися не гідними власних дітей.</p>
<p>М. Винники, де розташовано центр, вразило нас своєю красою. По території центру стрибають білочки, там дуже чисте повітря і, найголовніше, добрі та щирі люди, які вже готові прийняти до себе близько п’ятдесяти дітей, щойно отримають документи на землю. Але процес триває вже кілька років. Наразі директор дитячого будинку чекає рішення наступного губернатора. Та поки чиновники вирішують справи, люди працюють.</p>
<p>За ті гроші, які ми перерахували «Оазису», вони спромоглися відбудувати вщент зруйноване приміщення колишньої військової казарми. Тепер одну його половину відведено під сучасний харчоблок та їдальню для дітей, а другу – під кімнати для літніх нужденних людей. У засновників центру дуже гарне сприйняття своєї справи. Піклування про літніх людей навчить дітей, які зростали без родини, любові, турботи та доброти. Отже, справа за малим – поставити потрібний підпис та подарувати гарне життя дітям і літнім людям!</p>
<p>Фото центрів у Винниках та Тлумачі. До та після:</p>

<a href='http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/vinniky3/' title='Винники. До та після'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/vinniky3-150x150.png" class="attachment-thumbnail" alt="" title="Винники. До та після" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/vinniky1/' title='Винники. До та після'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/vinniky1-150x150.png" class="attachment-thumbnail" alt="" title="Винники. До та після" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/vinniky4/' title='Винники. До та після'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/vinniky4-150x150.png" class="attachment-thumbnail" alt="" title="Винники. До та після" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/tlumach2/' title='Тлумач. До та після'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/tlumach2-150x150.png" class="attachment-thumbnail" alt="" title="Тлумач. До та після" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/tlumach1/' title='Тлумач. До та після'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/tlumach1-150x150.png" class="attachment-thumbnail" alt="" title="Тлумач. До та після" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/tlumach3/' title='Тлумач. До та після'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/tlumach3-150x150.png" class="attachment-thumbnail" alt="" title="Тлумач. До та після" /></a>

]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/nasha-pojidka-do-ridnoji-oseli-ta-oazysu/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>2</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Візит до наших підопічних у Радомишлі</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/vizyt-do-nashyh-pidopichnyh/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/vizyt-do-nashyh-pidopichnyh/#comments</comments>
		<pubDate>Fri, 30 Jul 2010 10:18:04 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Олександра Состіна</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=1276</guid>
		<description><![CDATA[Вчора ми поїхали в гості до родини Крищенків, що мешкає в м. Радомишль Житомирської області. Вже понад два роки родина виховує 10 дітей – двох власних і вісьмох колишніх дітей вулиці. Олександр та Ірина почали працювати в Міжнародному благодійному фонді &#8220;Отчий дім&#8221; у 2000 році, і відтоді вони здолали довгий шлях перед тим, як відчули в собі [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Вчора ми поїхали в гості до родини Крищенків, що мешкає в м. Радомишль Житомирської області. Вже понад два роки родина виховує 10 дітей – двох власних і вісьмох колишніх дітей вулиці. Олександр та Ірина почали працювати в Міжнародному благодійному фонді &#8220;Отчий дім&#8221; у 2000 році, і відтоді вони здолали довгий шлях перед тим, як відчули в собі сили прийняти до власної домівки нових членів родини. Три роки тому «Отчий дім» придбав будинок в Радомишлі, куди і запропонував переїхати Крищенкам.<span id="more-1276"></span></p>
<p>Будинок гарний, світлий, теплий і дуже затишний. Зараз тут живе 12 осіб – батьки, шестеро синів і чотири доньки. І ще шикарний кіт Гарфільд. Завдяки допомозі life:) (цього року центр став учасником програми «Допомогти так легко!») Крищенки змогли завершити ремонт двох дитячих кімнат, купити меблі в ті кімнати, в яких вже живуть діти, облаштували бібліотеку та наразі будують підвал та сарай, які стануть в нагоді великій родині.</p>
<p>Олександр та Ірина – міцні господарі: у домі панує взірцевий порядок, за дітьми пильно і професійно доглядають. Олександр викладає в школі українську мову та працює психологом. Наразі подружжя навчається в університеті ім. Драгоманова, в майбутньому вони стануть професійними педагогами.</p>
<p>Наразі більша частина дітей відпочиває в літньому таборі. «Відпочиваєте?» – запитали ми. «Ні, сумуємо», – щиро відповіли батьки.</p>
<p>У Крищенків великі плани – вони хочуть облаштувати спортзал, закінчують ремонт камінної кімнати, де могла б збиратися вся родина взимку, в планах – зимовий сад та мансарда, а також переробка ванної кімнати, яка б вмістила в себе більше охочих прийняти душ. Крищенки з оптимізмом дивляться в майбутнє – вони встановили гарні зв’язки з місцевими органами опіки, школою та медичними закладами. Нам було дуже приємно, що наша допомога дасть родині можливість швидше встати на ноги та продовжувати свою шляхетну справу в майбутньому!</p>

<a href='http://blog.life.com.ua/vizyt-do-nashyh-pidopichnyh/snc10277/' title='Дитбудинок сімейного типу_Радомишль'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/SNC10277-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Будинок великої сім&#039;ї Крищенків" title="Дитбудинок сімейного типу_Радомишль" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/vizyt-do-nashyh-pidopichnyh/snc10263/' title='Дитбудинок сімейного типу_Радомишль'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/SNC10263-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Дитяча кімната" title="Дитбудинок сімейного типу_Радомишль" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/vizyt-do-nashyh-pidopichnyh/snc10272/' title='Дитбудинок сімейного типу_Радомишль'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/SNC10272-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Ванна кімната" title="Дитбудинок сімейного типу_Радомишль" /></a>

]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/vizyt-do-nashyh-pidopichnyh/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>4</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>День 9, заключительный. О спокойствии за детей в будущем</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/den-9-zaklyuchytelnyij-o-spokojstvyy-za-detej-v-buduschem/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/den-9-zaklyuchytelnyij-o-spokojstvyy-za-detej-v-buduschem/#comments</comments>
		<pubDate>Thu, 04 Feb 2010 14:33:19 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Віталій Жданов</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=699</guid>
		<description><![CDATA[Проект «Блогер у дитячому будинку» закончился. Но это не значит, что я больше не буду писать о детях, лишенных родителей. Для меня тема остается актуальной, и все благодаря тому, что я посетил детские дома и приюты. Хотя ранее я был совсем далек от этой тематики и чаще всего от нее отмахивался. Благодаря life:), свозившего меня [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Проект «Блогер у дитячому будинку» закончился. Но это не значит, что я больше не буду писать о детях, лишенных родителей. Для меня тема остается актуальной, и все благодаря тому, что я посетил детские дома и приюты. Хотя ранее я был совсем далек от этой тематики и чаще всего от нее отмахивался. Благодаря life:), свозившего меня в <a href="http://blog.life.com.ua/lubenskye-uzhastyky/" target="_blank">Лубны</a>, <a href="http://blog.life.com.ua/den-2-ne-detskyj-dom-a-bolshaya-semya/ " target="_blank">Радомышль</a> и <a href="http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/" target="_blank">Петровское</a>, я смог пообщаться с детьми, узнать их нужды и надежды. От взрослых, которые заменяют им родителей, я узнал о причинах и следствиях беспризорности в нашей стране.<span id="more-699"></span></p>
<p> С помощью <a href="http://blog.life.com.ua/o-lyudyah-kotoryie-rabotayut-za-nas/" target="_blank">небезучастных людей</a> состояние дел улучшается – беспризорных детей становится меньше. Но никто не гарантирует, что улицы снова не заполнят малолетние бомжи. Пока есть проблемные родители, от которых детям проще сбежать, чем терпеть, вопрос с беспризорностью в нашей стране не решен. Поэтому и забывать о помощи ближним не стоит – рано или поздно она вернется. Например, мы спокойнее будем отпускать своих детей играть на улицу. Если детей пока нет, то позже, когда они появятся:) Да просто самим будет легче выходить из квартиры.</p>
<p> А кроме рациональных доводов могу привести другие: разве можно равнодушно относиться к тому, что рядом жестоко обращаются с детьми? <a href="http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/" target="_blank">Очень жестоко</a>. Хотя… можно, конечно, если ничего не знать об этом. Поэтому я с радостью поддерживаю социальные проекты компаний, которые направлены на освещение проблем детей, которым не повезло с родителями. В конце концов, мы сами когда-то были детьми. И, скорее всего, нам везло больше. Так почему бы не помочь другим?</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/den-9-zaklyuchytelnyij-o-spokojstvyy-za-detej-v-buduschem/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>1</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>День 8. О полезных и бесполезных подарках</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/den-8-o-poleznyih-y-bespoleznyih-podarkah/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/den-8-o-poleznyih-y-bespoleznyih-podarkah/#comments</comments>
		<pubDate>Fri, 29 Jan 2010 09:06:03 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Віталій Жданов</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=683</guid>
		<description><![CDATA[Допиваю кофе, привезенный из лубненского детского центра «Відродження», и думаю о полезных и бесполезных подарках. Для меня кофе – очень полезный подарок. Особенно вкусный – такой, какой мне подарили в Лубнах. Потому что кофе я люблю, и он помогает мне работать. Хотя до поездки в детский центр «Відродження» я никогда не думал, что буду брать [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Допиваю кофе, привезенный из лубненского детского центра <a href="http://blog.life.com.ua/lubenskye-uzhastyky/" target="_blank">«Відродження»</a>, и думаю о полезных и бесполезных подарках. Для меня кофе – очень полезный подарок. Особенно вкусный – такой, какой мне подарили в Лубнах. Потому что кофе я люблю, и он помогает мне работать. Хотя до поездки в детский центр «Відродження» я никогда не думал, что буду брать от тех, кто в большей нужде, чем я.<span id="more-683"></span></p>
<p> Но на этот раз деваться было некуда. Некто подарил приюту почти мешок кофе. Причем очень хорошего, из Бразилии. В детском центре очень рады вниманию и посильной помощи, но что делать с этим подарком не знают – работники кофе не употребляют и детям не дают. Поэтому раздают хорошим гостям – чего добру пропадать? Вот так и мне порция досталась, за что руководителям детского центра Лидии Николаевне и Вячеславу Михайловичу от меня большое спасибо!</p>
<p> Этот случай заставил меня еще раз задуматься о полезных и бесполезных подарках. Ведь я всегда избегал размышлений на тему «Можно ли дарить деньги?» Потому как дарить деньги не люблю, предпочитаю все-таки давать то, что человек хочет. Но когда получаю ненужные подарки, то думаю, что лучше бы мне подарили деньги… ))</p>
<p> Так и здесь – нужен ли детям кофе? Маленьким детям, лет до 13. Думаю, что он им будет настолько полезен, насколько, например, средство от похмелья. А ведь дарят, потому что хотят сделать приятное.</p>
<p> И еще дарят много игрушек. Бывает, у ребенка их больше, чем одежды. Очень многие хорошие люди, приезжая в детский дом или приют, привозят с собой мягкие игрушки. Детям, конечно, приятно – они получают хорошие эмоции. Возможно, обнимая подаренного плюшевого медведя, они на некоторое время забывают о том, что хотели новые  кроссовки. Ведь обувь на детях «сгорает» очень быстро – за день они наматывают гораздо больше километров, чем взрослые. Но кто будет дарить обувь, не зная размера?</p>
<p> Что уже говорить о том, чтобы дать ребенку то, чего он действительно желает – родительской любви и внимания? Подарить себя детям, а именно <a href="http://blog.life.com.ua/o-lyudyah-kotoryie-rabotayut-za-nas/" target="_blank">посвятить им свою жизнь</a>, может не каждый. Таких людей в Украине (впрочем, как и в любой другой стране) – мизерное количество.  Зато все мы можем оказать детям, лишенных родителей, посильную и, главное, очень нужную помощь. Достаточно просто выделить из своих денежных средств небольшую сумму и передать тем, кто хорошо знает, как ею распорядиться. Кому купить кроссовки, а кому – шведскую стенку. Кого свозить на оздоровление в Крым, а кого – подготовить к поступлению в вуз. Где-то нужны дорогие операции, а где-то необходимо построить новый детский дом семейного типа (как <a href="http://blog.life.com.ua/den-2-ne-detskyj-dom-a-bolshaya-semya/" target="_blank">семье Крищенко</a>).</p>
<p> Как мне говорили мои собеседники в Лубнах, Радомышле и Петровском, одним из больших препятствий для благотворительности  является не жадность, а усилия, которые необходимо для этого приложить. Ведь чтобы перечислить десяток-другой гривен на чей-то банковский счет, необходимо идти в банк, тратить свое время в очередях… Пожертвовать временем и комфортом гораздо тяжелее, чем деньгами.</p>
<p> В этом смысле абонентам life:) повезло. Они могут сделать подарок детям, нажав несколько клавиш на своем мобильнике – набрав номер 2009. Точнее, дети получат не подарок, а помощь (все-таки надо разделять эти понятия). А подарок благотворитель сделает себе.</p>
<blockquote><p>Как мне сказали в тех же Лубнах: «Хочешь сделать себе приятное на час – поешь, на день – сладко выспись, на месяц – женись… А хочешь сделать себе приятное на всю жизнь – начни помогать нуждающимся».</p></blockquote>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/den-8-o-poleznyih-y-bespoleznyih-podarkah/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>2</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>День 7. О людях, которые работают за нас</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/o-lyudyah-kotoryie-rabotayut-za-nas/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/o-lyudyah-kotoryie-rabotayut-za-nas/#comments</comments>
		<pubDate>Thu, 28 Jan 2010 13:00:48 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Віталій Жданов</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=675</guid>
		<description><![CDATA[ Решение покинуть работу в школе далось мне с трудом – после двух с половиной лет преподавания я слишком привязался к своим ученикам. Дети искренние во всем, и когда видишь, что тебе рады и благодарны, то это очень подкупает. Ради этого готов смириться с многими негативами – например, с искренним неприятием тех учеников, которые от тебя [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p> Решение покинуть работу в школе далось мне с трудом – после двух с половиной лет преподавания я слишком привязался к своим ученикам. Дети искренние во всем, и когда видишь, что тебе рады и благодарны, то это очень подкупает. Ради этого готов смириться с многими негативами – например, с искренним неприятием тех учеников, которые от тебя получили «двойку».<span id="more-675"></span></p>
<p> Но и выживать на доходы школьного учителя я не желал (в 2002 году я в школе получал около 300 гривен). Скрепя сердце, я решил все же искать более хлебное место. И до сих пор удивляюсь людям, которые готовы работать за учительскую зарплату. Я удивлялся еще больше, когда общался с теми, кто тратит на детей не сорок часов в неделю, а практически живет с ними. Ведь они отдают столько сил и времени, сколько хватило бы на достижение многих целей, о которых мечтает большинство моих знакомых (кто, например, не желает заработать миллионы, прославиться или кардинально улучшить мир?).</p>
<p> Люди, с которыми я познакомился во время визитов к детям, лишенных родителей, по-разному пришли к своей работе. Для <a href="http://blog.life.com.ua/den-2-ne-detskyj-dom-a-bolshaya-semya/" target="_blank">Александра и Ирины Крищенко</a> стать руководителями детского дома семейного типа было естественным развитием событий. Здание дома они получили в свое распоряжение почти два года назад. А до этого супруги работали в «Отчем доме»: Ирина – воспитателем, Александр – помощником юриста. Затем им в фонде предложили принять участие в программе семейного воспитания, в которой супружеская пара два года практически заменяет родителей. После такой программы Александр и Ирина поняли, что хотели бы и в дальнейшем заниматься подобным. Только на этот раз – по государственной программе домов семейного типа. Ради этого они, проработав в «Отчем доме» около восьми лет, и переехали в Радомышль.</p>
<blockquote><p> «Дуже багато паперової тяганини нам довелось пройти. І майже кожному чиновнику довелось пояснювати – навіщо нам це потрібно. Ніхто не розуміє, як це – опікуватись чужими дітьми, &#8211; говорит Александр. – Але для нас це – нормальне життя. Так само я не розумію того, хто постійно міняє місце проживання, але для когось це – норма…»</p></blockquote>
<p>  Для <a href="http://blog.life.com.ua/lubenskye-uzhastyky/" target="_blank">Лидии Николаевны</a> решение заниматься детьми было неожиданным. Отработав 26 лет воспитательницей в одном детском садике, она вышла на пенсию. Так бы и вести ей пенсионерский образ жизни, но семь лет назад пастор ее церкви предложил Лидии Николаевне возглавить строительство в Лубнах детского приюта и стать его руководителем.</p>
<blockquote><p>«На роздуми дав два дні, &#8211; рассказывает директор «Відродження». – Я уявила, що буде, і радість прийшла в моє серце, бо це дуже благородна справа – служити цим дітям. Тому я погодилась і приїхала сюди».</p></blockquote>
<p> Для приюта выделили старый детский садик, который Лидия Николаевна вместе с добровольцами (в основном – прихожанами местной церкви) переделывала в место, где могут жить дети.</p>
<blockquote><p>«Три роки я працювала на благодійних засадах: мені оплачували тільки проїзд та квартиру, яку я винаймала, &#8211; вспоминает она. – Було багато труднощів – все видалось важче, ніж я сподівалась».</p></blockquote>
<p> Ее муж Вячеслав Михайлович также не ожидал, что придется стать «отцом» еще не одному десятку детей. Отставной офицер, он вышел на пенсию, успешно занимался бизнесом и руководил направлением в одной фирме при Верховной Раде. Но во время командировки познакомился с Лидией Николаевной. «Приехал к ней, увидел, чем она занимается и подумал: «Женщина, ты не понимаешь, куда вляпалась…», &#8211; рассказывает Вячеслав Михайлович. – Познакомившись с Лидией поближе, решил на ней жениться и забрать в Киев – квартира есть, работа есть, пенсия у меня хорошая, чего еще надо?» </p>
<p> Но случилось наоборот. Полгода Вячеслав Михайлович каждые выходные приезжал в Лубны. А проведя там отпуск, решил и не возвращаться в столицу. Со временем супруги перебрались жить в приют – чтобы быть поближе к детям.</p>
<blockquote><p>«Конечно, выматываемся. Но не скулим, &#8211; говорит он. – Бывает, что очень хочется отдохнуть. Но я верю, что наш труд не только для этих детей, но и для многих других. Ведь если это не делать, а издавать только директивы…».</p></blockquote>
<p> Директор центра социальной опеки и реабилитации в <a href="http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/ " target="_blank">Петровском</a> Вадим Вергулесов вообще попал к педагогику случайно. Раньше он работал охранником и строил совершенно иные планы на жизнь.</p>
<blockquote>
<div id="attachment_676" class="wp-caption alignleft" style="width: 310px"><img class="size-medium wp-image-676" title="P1030377" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030377-300x168.jpg" alt="Вадим Вергулесов" width="300" height="168" /><p class="wp-caption-text">Вадим Вергулесов</p></div>
<p>«В детстве я сам часто шалил, а потому зарекся, что никогда не стану воспитателем. Я думал, что если мне попадутся такие, как я, то… ничем хорошим это бы не закончилось», &#8211; улыбаясь, рассказывает Вадим.</p></blockquote>
<p> Но, познакомившись с основателем фонда «Отчий дом» Романом Корнийко, загорелся желанием помочь ему в обустройстве первого помещения для приюта – тогда власти выделили для этого детский садик в Киеве. «Из тихой и безмятежной жизни я влился в активную работу. Хотя в 1997 году было сложно – надо было искать материалы, помощь», &#8211; вспоминает Вадим, которого назначили «директором стройки». Из-за большого объема работы он практически жил на работе. Но по ночам, когда все работники приюта расходились, с тридцатью детьми оставалась одна пожилая воспитательница. И «директор стройки» помогал ей утихомиривать ребят. «Я не был воспитателем, но понимал, что та женщина сама не справится. Приходилось вмешиваться. Был эдаким Бабаем».</p>
<p> К сожалению, того здания «Отчий дом» лишился. Дети снова оказались на улице. И Роман Корнийко  попросил Вадима построить новый приют – палаточный лагерь на одном из киевских островов.  А будучи наслышан о первых педагогических успехах Вадима, основатель «Отчего дома» попросил его и возглавить  лагерь. Бывшему охраннику пришлось согласиться. И вот уже около 12 лет Вадим работает с детьми, и пока никуда уходить не собирается.</p>
<p> Пути к посвящению своей жизни детям у всех этих людей были разные. Но сейчас они, отказываясь от отдыха и прочих радостей, вместе выполняют малозаметную, но важную функцию общества – исправляют ошибки неудавшихся родителей.</p>
<p>Меня также удивил тот факт, что большинство таких людей – верующие. Причем, ходят в церковь и принимают в ее жизни активное участие. Мне хорошо объяснил вице-президент «Отчего дома» Руслан Малюта: «Практична праця з дітьми має на чомусь ґрунтуватись, тому що потрібно працювати із дітьми роками, не бачачи швидких результатів. Це дуже складно. Тому це можна робити, лише ґрунтуючись на чомусь більшому, ніж ти – на вірі в Бога, незалежно, якої віри». </p>
<p> Очевидно, когда я принимал решение уходить из школы, такой веры у меня не было. Не уверен, есть ли сейчас. И я понимаю, что вряд ли в ближайшем будущем смогу поступать подобно моим новым знакомым. Но совесть успокаивает тот факт, что такие жертвы и не нужны. Можно просто помочь в меру своих сил. Не зря социальная программа life:) называется «Помочь так легко!»</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/o-lyudyah-kotoryie-rabotayut-za-nas/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>День 6. «Отчий дом» в Петровском</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/#comments</comments>
		<pubDate>Wed, 13 Jan 2010 15:32:02 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Віталій Жданов</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=577</guid>
		<description><![CDATA[Международный благотворительный фонд «Отчий дом» – одна из первых негосударственных украинских организаций, которые решают проблему детей, лишенных родительского воспитания. У фонда, пожалуй, самый большой опыт в работе с такими детьми. Поэтому я не мог не заехать к нему в гости – моя третья поездка была в село Петровское (за городом Вишневое, что в пригороде Киева), [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Международный благотворительный фонд «Отчий дом» – одна из первых негосударственных украинских организаций, которые решают проблему детей, лишенных родительского воспитания. У фонда, пожалуй, самый большой опыт в работе с такими детьми. Поэтому я не мог не заехать к нему в гости – моя третья поездка была в село Петровское (за городом Вишневое, что в пригороде Киева), где находится центр социальной опеки детей, а при нем и штаб-квартира фонда.<span id="more-577"></span></p>
<p>Яркое здание центра невозможно не заметить, а потому нельзя и не найти его.</p>
<p><img class="alignleft size-medium wp-image-602" style="margin-left: 5px; margin-right: 5px;" title="Отчий дом" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030342-300x168.jpg" alt="Отчий дом" width="300" height="168" />На фотографии – центр реабилитации детей: яркий дом и уютный дворик. Сам же центр социальной опеки детей включает в себя центр реабилитации детей и центр семейного воспитания. У каждого из них – свое здание и своя задача. После знакомства и разговора с вице-президентом «Отчего дома» Русланом Малютой, отправляюсь на экскурсию по центру реабилитации детей. Тут очень уютно. Здесь созданы условия, которым могут позавидовать многие маленькие украинцы, у которых с родителями все в порядке.</p>
<p>Трудно поверить, что 14 лет назад «Отчий дом» начинался как помощь уличным детям всего одного человека – молодого врача Романа Корнийко, впоследствии ставшего основателем фонда. Тогда он просто пытался накормить детей, предоставить им ночлег. Со временем для этих целей ему и его помощникам удалось</p>
<p>арендовать двухкомнатную квартиру, позже – здание детского сада. Теперь центр социальной опеки в Петровском – пример для подобных инициатив не только в Украине.</p>
<p>Но создание таких условий – лишь маленькая часть той работы, которую здесь проводят с детьми. Они попадают сюда с улицы или из семей, в которых находиться еще опаснее, чем жить в подвалах или электричках.</p>
<p>Таких случав в истории «Отчего дома» множество. Одна мать за бутылку водки заставляла свою восьмилетнюю дочь заниматься оральным сексом с пьяными дружками. За малейшее неповиновение девочка избивалась, причем так, что у нее на спине образовался горб. Другая мать покалечила свою дочь, вылив на ее голову кипяток, исполосовав нос и выбив зубы. А недавно один отец всадил своему сыну в спину нож. По словам Руслана, сексуальное насилие пережили около 40-50% попадающих к ним детей – и это только те случаи, которые становятся известны работникам центра.</p>
<p>После того, что дети пережили, их необходимо привести в норму – начиная от восстановления психики и здоровья и заканчивая элементарными навыками ухода за собой, базовыми знаниями школьной программы и определением их социального статуса, имущественных прав. Поэтому с детьми много времени проводят специалисты: психологи, педагоги, врачи и юристы – на 15 находящихся здесь детей приходится 22 работника.</p>
<p>Руслан объясняет почему:</p>
<blockquote><p>«Наш досвід говорить, що для допомоги одній дитині потрібно дуже багато зусиль: великої кількості людей і ресурсів. Звичайно, можна зробити PR-акцію, роздати гарячі обіди і сказати: «Я допоміг тисячі дітей» (хоча це теж форма допомоги). Але взяти на себе відповідальність за долю дитини і довести її до логічного завершення – це зовсім інша справа. Для ефективної допомоги дитині її потрібно провести через відновлювану програму, тобто реабілітацію. Тому що за свої роки вона дуже відстала від однолітків і відчула на собі багато жаху. І наша програма спрямована на те, щоб допомогти дитині з цього стану вийти. Ми зрозуміли, що не можемо допомогти всім дітям, тому націлились на глибокі зміни і відбираємо найскладніші випадки».</p></blockquote>
<p>После реабилитационного центра ребенок попадает в центр семейного воспитания, который находится в соседнем здании. Там условия максимально приближены к семейным – супружеская пара воспитывает до восьми детей. Всего таких семей там пять. В них дети находятся до тех пор, пока не смогут начать самостоятельную жизнь или их не усыновляют. В интернат «Отчий дом» детей не отдает.</p>
<p>Удивительно, но при таком количестве специалистов и условиях проживания в центре социальной опеки расходы на детей в полтора-два раза меньше, чем в интернате. Если на содержание ребенка в интернате приходится около 3 тыс. гривен в месяц, то в «Отчем доме» – 1,5-2 тыс. гривен в зависимости от программы, которую тот проходит, говорит Руслан.</p>
<p>Выходит, тем самым фонд экономит государству немалые средства. Точнее, партнеры «Отчего дома» – частные компании, которые своими программами социальной ответственности помогают детям. На их долю приходится самая большая часть помощи благотворительной организации – около 90% (остальные деньги поступают от государства в качестве обеспечения детей). Сейчас среди партнеров «Отчего дома» – известные компании вроде British Airways, Telenor и McDonald’s. Из отечественных компаний</p>
<p>Руслан Малюта выделяет оператора мобильной связи life:), который в рамках своей инициативы «Помочь так легко» выделил организации около 800 тыс. гривен.</p>
<p>Вице-президент «Отчего дома» хвалит life:) не потому, что я приехал от этой компании, или потому, что оператор выделил организации такую внушительную сумму. Привожу еще одну цитату Руслана:</p>
<blockquote><p>«Те, що робить life:), – це зразковий приклад того, як потрібно робити такі речі: вони чітко визначилися, для чого їхня допомога і кому. Вони дуже креативно й масштабно проводять акції: концерти Ірини Білик, вистава «Звідки беруться діти, або Допомогти так легко» – вони вже самі по собі насичені потужним посланням. І компанія не тільки творчо й потужно робить кампанії, але й довіряє гроші тим, хто має ефективні програми допомоги дітям».</p></blockquote>
<p>А лже-благотворительные организации в Украине, к сожалению, есть. Правда, их количество уменьшается, заверяет Руслан, но все же они могут помешать многим благородным начинаниям.</p>
<p>При этом «Отчий дом» тратит деньги не только на детей, которые проживают в Петровском, но и на многие другие социальные программы. Например, помогает основывать детские дома семейного типа – примером служит <a href="http://blog.life.com.ua/den-2-ne-detskyj-dom-a-bolshaya-semya/" target="_blank">семья Крищенко в Радомышле</a>.</p>

<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030342/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030342-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Центр реабилитации детей" title="Отчий дом" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030357/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030357-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Игровая комната" title="Отчий дом" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030345/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030345-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Есть свои учебные классы. В одном из них – как в школе" title="Отчий дом" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030362/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030362-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Еще один класс. Для трех детей – об этом мечтает почти каждый педагог" title="Отчий дом" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030370/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030370-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Комната для работы над домашним заданием" title="Отчий дом" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030349/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030349-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Художественная мастерская" title="Отчий дом" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030353/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030353-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Здесь порядок творческий" title="Отчий дом" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030366/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030366-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="Фотографии детей на стенах коридоров очень важны для «чувства дома»" title="Отчий дом" /></a>
<a href='http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/p1030331/' title='Отчий дом'><img width="150" height="150" src="http://blog.life.com.ua/wp-content/uploads/P1030331-150x150.jpg" class="attachment-thumbnail" alt="А вот и фото самого собеседника Руслана Малюты" title="Отчий дом" /></a>

]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/den-6-otchyj-dom-v-petrovskom/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>3</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>День 5. О том, как бизнес помогает детям бороться с властями</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/o-tom-kak-byznes-pomohaet-detyam-borotsya-s-vlastyamy/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/o-tom-kak-byznes-pomohaet-detyam-borotsya-s-vlastyamy/#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 11 Jan 2010 09:06:09 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Віталій Жданов</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=556</guid>
		<description><![CDATA[Если кто-то делает за вас то, что вы не умеете, какие чувства вы к нему испытываете? Или умеете, но… мягко говоря, коряво. Или прекрасно умеете, но не успеваете?
 Например, один из ваших соседей вдруг решил добровольно и безвозмездно убирать возле вашего дома. Или посадить цветы и ухаживать за ними. При этом ничего не требуя взамен – [...]]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Если кто-то делает за вас то, что вы не умеете, какие чувства вы к нему испытываете? Или умеете, но… мягко говоря, коряво. Или прекрасно умеете, но не успеваете?</p>
<p> Например, один из ваших соседей вдруг решил добровольно и безвозмездно убирать возле вашего дома. Или посадить цветы и ухаживать за ними. При этом ничего не требуя взамен – просто делает.</p>
<p> Лично я испытываю чувство благодарности и ищу возможность отблагодарить человека. Хотя бы сказав «спасибо».</p>
<p> А некоторые представители власти попытались бы плюнуть этому энтузиасту в лицо.</p>
<p>Такая аналогия напрашивается в проблеме детей, лишенных родительской опеки. Государство так и не научилось решать эту сложную задачу, но почему-то отдельные чиновники еще и мешают тем, кто справляется с ней более успешно.<span id="more-556"></span></p>
<p>Приведу пример лубненского детского центра <a title="Лубненские &quot;ужастики&quot;" href="http://blog.life.com.ua/lubenskye-uzhastyky/" target="_blank">«Відродження». </a>Он находится в городе, в паре сотен метров от него – городская школа. Но дети из «Відродження» ходят в сельскую школу – уже три года каждый день Вячеслав Михайлович, соучредитель центра, отвозит их туда и забирает оттуда на микроавтобусе «Газель». Для детского центра это не только неудобно, но еще и дополнительные расходы на топливо.</p>
<p> Оказывается, местный мэр не захотел, чтобы дети из детского центра ходили в городские школы.</p>
<blockquote><p> «Спросите, почему у нас трое детей, которым в следующем году идти в школу, не прошли обязательного по закону подготовительного класса? Да, они учатся у нас – читать, считать, писать буковки… Но другие дети ходят в настоящую школу! А директор школы, такой себе Пьер Безухов, говорит мне чуть не плача: «Хочу взять детей, но не могу – меня с работы снимут…». Думаете, районо дало разрешение? Идите, говорят, договаривайтесь с директором. Но официального ответа от них мы так и не получили», – возмущается Вячеслав Михайлович.</p></blockquote>
<p> Топливо, которое «Відродження» тратит на доставку детей в школу и обратно – не единственные лишние расходы, которые из-за властей несет детский центр. Например, ему также надо сдавать в фонд школы средства за каждого ребенка – всего около 90 гривен в месяц. Мелочь, но показательная. Или отопление – за него «Відродження» вынуждено платить по расценкам для коммерческих предприятий. </p>
<p> В детском центре не знают и даже не предполагают, отчего городской председатель невзлюбил их. Но отбиваться приходилось часто. Противостояние между центром «Відродження» и местными властями можно назвать войной.</p>
<blockquote><p>«Искали тысячи причин, чтобы не дать нам открыться. Затем много раз пытались нас закрыть. Бредовые сплетни распускали по городу – будто мы детей на органы выращиваем… Постоянно различные комиссии нас проверяли. И сейчас прокуратура каждые три месяца к нам приходит и трясет. Воспитание детей – это же уголовная ответственность!», – рассказывает Вячеслав Михайлович.</p></blockquote>
<p> При этом от государства в детском центре ничего не получают. За содержание каждого ребенка государство должно платить деньги – около 1500 гривен в месяц. Но если у ребенка нет юридического статуса «лишенного родительской опеки», то для государства этот ребенок не существует. А в центре «Відродження» в основном такие дети, поэтому рассчитывать на помощь государства там не приходится – только на благотворителей.</p>
<blockquote><p>   «Сколько, по-твоему, нужно времени, чтобы выписать ребенку свидетельство о рождении?», – спрашивает меня Вячеслав Михайлович. Полчаса, наивно отвечаю. На что собеседник горько улыбается: «Два года два ЗАГСа (Лубненский и Гребенковский) спорят, кто должен выдать нашему мальчику Ивану такой документ…»</p></blockquote>
<p> Как ни странно звучит, но вместо, казалось бы, очевидной помощи от государства центр получает необходимую поддержку от бизнеса. Вячеслав Михайлович и его жена Лидия Николаевна приводят в пример life:), рассказав следующую историю.</p>
<p> Однажды «Відродження» пыталась закрыть санэпидемстанция. Для этого она выискивала недочеты центра и выдавала предписания по их устранению. В случае невыполнения предписаний – суд, в котором еще труднее что-либо доказать.</p>
<p> Пришли проверяющие в первый раз и предписали поменять холодильник на новый, найти морозильные камеры, еще исправить десяток мелочей. Предписание выписывают и ехидно улыбаются, мол, ругаться с вами не будем – сами скоро закроетесь. На устранение недостатков дается всего десять дней.</p>
<p> life:) помог приобрести все, что нужно, вплоть до соковыжималки и электромясорубки. Уже на третий день «Відродження» сообщил санэпидемстанции, что все ее предписания выполнены. «Шо, краскою замалювали?», – не поверили проверяющие и снова пришли в детский центр. В этот раз они придрались к тому, что там-де плохая стиральная машина, и нет посудомоечной машины (кстати, детям мыть посуду санитары почему-то категорически запрещают). Опять помог мобильный оператор – через пять дней «Відродження» имел все необходимое.</p>
<p> Хотя, большей заслугой компании в детском центре считают помощь life:) на начальном этапе. Благодаря  финансовой поддержке компании был сделан ремонт, и центр смог выиграть грант «Ротари» (международная благотворительная организация-клуб).</p>
<p> Но, пожалуй, самую ощутимую поддержку в решении конфликта с местными властями Лидии Николаевне и Вячеславу Михайловича оказали артисты, принимающие участие в благотворительной программе life:) «Помочь так легко!» – они играли в благотворительном спектакле «Помочь так легко, или Откуда беруться дети» в прошлом и позапрошлом году. В рамках этой программы такие звезды отечественного телеэкрана, как Григорий Чапкис, Владимир Горянский, Маша Ефросинина и Ирма Витовская посещают детские дома семейного типа и приюты. И, когда они приехали к детям из «Відродження», то в Лубнах стали иначе воспринимать детский центр.</p>
<blockquote><p>«Артисти, їхня участь у нашому житті, дуже підняли наш авторитет – всі стали до нас краще відноситись. Ми з артистами досі дружимо, вони нам дзвонять, ми спілкуємось», – говорит Лидия Николаевна. По крайней мере, по ее словам, проверки детского центра стали проводиться гораздо реже.</p></blockquote>
<p> Вот так и получается в нашей стране, что функцию государства – решать проблему детей-сирот – почему лучше выполняет бизнес.<span id="_marker"> </span></p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/o-tom-kak-byznes-pomohaet-detyam-borotsya-s-vlastyamy/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>4</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>День 4. Новогодние пожелания</title>
		<link>http://blog.life.com.ua/novohodnye-pozhelanyya/</link>
		<comments>http://blog.life.com.ua/novohodnye-pozhelanyya/#comments</comments>
		<pubDate>Thu, 31 Dec 2009 09:34:42 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Віталій Жданов</dc:creator>
				<category><![CDATA[КСВ]]></category>
		<category><![CDATA[блогер у дитячому будинку]]></category>
		<category><![CDATA[Допомогти так легко]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://blog.life.com.ua/?p=538</guid>
		<description><![CDATA[Говорят, пожелания в новогодние праздники имеют самые большие шансы осуществиться. И если в детстве в это верят вслепую только потому, что так сказали взрослые, то люди в старшем возрасте находят для этого различные обоснования, вплоть до метафизических.]]></description>
			<content:encoded><![CDATA[<p>Говорят, пожелания в новогодние праздники имеют самые большие шансы осуществиться. И если в детстве в это верят вслепую только потому, что так сказали взрослые, то люди в старшем возрасте находят для этого различные обоснования, вплоть до метафизических.</p>
<p>Из последнего, что я слышал: «именно в эти дни максимально открываются каналы с космосом». Более того, говорят, что чем громче высказать свои мечты, тем лучше космос «услышит их и, соответственно, отреагирует». Не буду ни оспаривать эти утверждения, ни пропагандировать их – это каждому на его/ее усмотрение.</p>
<p>Но возможность ребятам, живущим в приюте и детском доме семейного типа, высказать свои пожелания я решил предоставить.</p>
<p><span id="more-538"></span> Вдруг их услышит если не космос, то хоть кто-то более приземленный. Поэтому выкладываю здесь видео, снятое из поездок в Лубны (<a href="http://blog.life.com.ua/lubenskye-uzhastyky/">День 1. Лубненские «ужастики»</a> ) и Радомышль (<a href="http://blog.life.com.ua/den-2-ne-detskyj-dom-a-bolshaya-semya/">День 2. Не детский дом, а большая семья</a> ). А поскольку это – мое первое видео, прошу не судить строго.</p>
<p><object classid="clsid:d27cdb6e-ae6d-11cf-96b8-444553540000" width="480" height="385" codebase="http://download.macromedia.com/pub/shockwave/cabs/flash/swflash.cab#version=6,0,40,0"><param name="allowFullScreen" value="true" /><param name="allowscriptaccess" value="always" /><param name="src" value="http://www.youtube.com/v/--2gxpNmzg0&amp;hl=ru_RU&amp;fs=1&amp;color1=0x5d1719&amp;color2=0xcd311b" /><param name="allowfullscreen" value="true" /><embed type="application/x-shockwave-flash" width="480" height="385" src="http://www.youtube.com/v/--2gxpNmzg0&amp;hl=ru_RU&amp;fs=1&amp;color1=0x5d1719&amp;color2=0xcd311b" allowfullscreen="true" allowscriptaccess="always"></embed></object></p>
<p>Если вдруг у кого-то появится желание и возможность непосредственно помочь детям осуществить их мечты, адрес спрашивайте в комментариях – подскажу.</p>
<p>Впрочем, таких детей в Украине, к сожалению, очень много – только в приютах около 18 тысяч. Поэтому им можно помочь с помощью благотворительных организаций или компаний, занимающихся такими вопросами. Например, сделав свой посильный взнос. А life:) для этого ввел короткий номер 2009, позвонив на который можно пожертвовать детям от 2 до 50 гривен (на свой выбор). Приятным напоминанием об этом станет благотворительное изображение на экране телефона.</p>
<p>Теперь пойду готовиться к праздникам – надо ведь и свой список пожеланий на 2010 год составить! А вам желаю сил, чтоб их хватило на все дела! В том числе и на помощь своим близким.</p>
]]></content:encoded>
			<wfw:commentRss>http://blog.life.com.ua/novohodnye-pozhelanyya/feed/</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
	</channel>
</rss>

