У грудні напередодні зимових свят компанія life:) не лишилася осторонь потреб знедолених дітей, подарувавши казковий настрій вихованцям п’яти регіональних дитячих будинків в рамках своєї благодійної програми «Допомогти так легко!».

Діти з підопічних будинків змогли не лише побачити яскраві вогники столиці, відвідати цікаві заходи, але й відчути справжній дух Нового року та магію Різдва у великому дружному колі. Завдяки програмі «Допомогти так легко!» та партнерствам компанії life:) діти мали нагоду переглянути пізнавальні стрічки сферичного кіно в оновленому Києвському планетарії та поринути у подорож магічним, сповненим яскравих пригод та героїв, шоу – «Казкова країна».

Зокрема участь у пізнавальних та розважальних заходах взяли вихованці МБФ «Отчий дім» (с. Петрівське), Центр соціальної опіки дитини при МБФ «Отчий Дім» (м. Ватутіне), дитячий будинок сімейного типу (м. Радомишль), Центр соціальної допомоги та реабілітації дітей «Шанс» (м. Вінниця) та Дитячий соціально-реабілітаційний центр «Надія» (м. Лубни).

Хочемо поділитися з вами декількома фотографіями  до нашої останньої розповіді про родину Кривенків та їхній «Отчий дім» у м. Ватутіне.

У будинку вже зроблено багато роботи: майже всюди замінили вікна, зробили внутрішнє перепланування будівель, підняли дах на поверх вгору та провели фінальні підготовчі роботи. Тож невдовзі на Центр чекає відкриття та малі мешканці, що знайдуть там свій дім.

Фото «до» та «після»:

Волею долі ці діти потрапили до київського «Отчого дому», де life:) і познайомився з ними. Молодших братів-близнюків Максима та Дениса було обрано обличчям благодійної кампанії «Допомогти так легко!» 2006-2007 року. Хлопці не тільки з’явилися на всіх друкованих матеріалах, але й знялися в кліпі Ірини Білик на пісню «Рябина алая». Ця кампанія стала доленосною для них. Невдовзі стало відомо, що всіх трьох братів хочуть всиновити!

Це Денис - якщо я не переплутала:)

Радість за дітей та думка про те, що life:) теж причетний до змін, дуже надихала, і ми продовжували. На черзі був наступний етап програми – відбір благодійних центрів для участі в наступних кампаніях.

Із цим завданням я поїхала до маленького містечка Ватутіне, що на Черкащині.

Заходжу в дім розпорядників Ватутінського центру соціальної опіки дитини «Отчий дім» і… бачу Ігоря, Максима та Дениса! Виявилося, подружжя, що заснувало Центр, і були тими, хто всиновив усіх трьох братів!

Послухавши про грандіозні плани родини Кривенко, ми включили їхній Центр до числа тих, хто отримав фінансову допомогу в рамках нашої кампанії в 2009-2010 році. Кілька років тому вони придбали колишній дитячий садочок площею 3750 м² та збиралися зробити там цілий соціальний комплекс, який би прийняв до себе не лише безпритульних дітей, але й випускників інтернатів, жінок та дітей, які потерпають від насилля, та літніх людей, про яких нема кому подбати. Будівля була в жахливому стані та потребувала не лише значних фінансових вливань, але й шалених зусиль та років роботи, які б допомогли привести її в належний стан.

Нещодавно ми знову навідалися у Ватутіне, щоб відвідати наших підшефних, і були просто вражені! Менш ніж за дванадцять місяців нашої співпраці було зроблено майже все для того, щоб відкрити заклад!

До факту відкриття залишилося ще кілька місяців, але про ініціативу знає майже вся Черкащина! По кілька разів на день люди підходять до розпорядників і запитують про дату відкриття. Знедолених, які бажають потрапити у Центр, на жаль, чимало. Але ми впевнені, що всі зможуть отримати допомогу. Бо більше і більше великих компаній стають на шлях соціальної відповідальності. І все більше українців готові брати на себе відповідальність за долю інших людей! Наша благодійна програма теж триває…

P.S. Разом з Ігорем та Денисом обличчям нашої кампанії в 2006-2007 рр. була маленька дівчинка Настя. Її теж всиновили:)

 «Рідна оселя», що в Тлумачі, існує вже понад п’ять років. Наразі там живуть двадцять сім дітей. Подружжя Кучерів, що є засновниками центру, як і більшість людей, зайнялися доброю справою випадково.  

Пана Зіновія Кучера попросили оформити документи для відкриття центру. Ще до завершення процесу оформлення до центру прийшли жити три брати. Їхня мати пропила вікна і двері в хаті, тому взимку там стало неможливо жити. За братами потягнулися нові діти, і пан Зіновій та його дружина Марія не змогли «закінчити справу». Кожного року вони планують передати все молодим, але щороку в них не вистачає мужності попрощатися з дітьми, які вже давно стали рідними.

За гроші, які ми зібрали в 2009-2010 році, центр переобладнав горище будинку. Наразі там закінчується будівництво нових квартир для хлопців та дівчат, які закінчують навчання та вже готові розпочати власне доросле життя. Єдина проблема – їм немає, де жити. Тому центр терміново вирішує це питання. До нового року кімнати будуть готові, і молоді люди переїдуть у власні «квартири», залишаючись з тими, хто давно вже став для них рідним. На їхнє місце подружжя Кучерів уже готове взяти нових діточок, батьки яких виявилися не гідними власних дітей.

М. Винники, де розташовано центр, вразило нас своєю красою. По території центру стрибають білочки, там дуже чисте повітря і, найголовніше, добрі та щирі люди, які вже готові прийняти до себе близько п’ятдесяти дітей, щойно отримають документи на землю. Але процес триває вже кілька років. Наразі директор дитячого будинку чекає рішення наступного губернатора. Та поки чиновники вирішують справи, люди працюють.

За ті гроші, які ми перерахували «Оазису», вони спромоглися відбудувати вщент зруйноване приміщення колишньої військової казарми. Тепер одну його половину відведено під сучасний харчоблок та їдальню для дітей, а другу – під кімнати для літніх нужденних людей. У засновників центру дуже гарне сприйняття своєї справи. Піклування про літніх людей навчить дітей, які зростали без родини, любові, турботи та доброти. Отже, справа за малим – поставити потрібний підпис та подарувати гарне життя дітям і літнім людям!

Фото центрів у Винниках та Тлумачі. До та після:

Будинок гарний, світлий, теплий і дуже затишний. Зараз тут живе 12 осіб – батьки, шестеро синів і чотири доньки. І ще шикарний кіт Гарфільд. Завдяки допомозі life:) (цього року центр став учасником програми «Допомогти так легко!») Крищенки змогли завершити ремонт двох дитячих кімнат, купити меблі в ті кімнати, в яких вже живуть діти, облаштували бібліотеку та наразі будують підвал та сарай, які стануть в нагоді великій родині.

Олександр та Ірина – міцні господарі: у домі панує взірцевий порядок, за дітьми пильно і професійно доглядають. Олександр викладає в школі українську мову та працює психологом. Наразі подружжя навчається в університеті ім. Драгоманова, в майбутньому вони стануть професійними педагогами.

Наразі більша частина дітей відпочиває в літньому таборі. «Відпочиваєте?» – запитали ми. «Ні, сумуємо», – щиро відповіли батьки.

У Крищенків великі плани – вони хочуть облаштувати спортзал, закінчують ремонт камінної кімнати, де могла б збиратися вся родина взимку, в планах – зимовий сад та мансарда, а також переробка ванної кімнати, яка б вмістила в себе більше охочих прийняти душ. Крищенки з оптимізмом дивляться в майбутнє – вони встановили гарні зв’язки з місцевими органами опіки, школою та медичними закладами. Нам було дуже приємно, що наша допомога дасть родині можливість швидше встати на ноги та продовжувати свою шляхетну справу в майбутньому!

Ми отримали ще одну нагороду за соціальний проект «Допомогти так легко!» Цього разу нас відзначила престижна міжнародна премія Communicator Awards. Заснована шістнадцять років тому Міжнародною Академією Образотворчих Мистецтв щорічно вона збирає понад дев’ять тисяч компаній, які виборюють звання найкращого.

Вперше в історії цю нагороду отримала саме українська компанія. Цього року серед переможців фігурували такі світові лідери, як Bank of America, Phillips, Walmart, NASA, SUZUKI та інші.

Нам надзвичайно приємно, що крім суттєвих позитивних змін, які проект вніс у життя дітей вулиці в Україні, він отримав ще й високе професійне визнання!

27 травня в Києві відбулася церемонія вручення нагород III міжнародного конкурсу event-проектів «Івентаризація».

 Цього року Золотий Гудвін – головну нагороду конкурсу – крім українських event-спеціалістів, активно виборювали також представники Росії та Республіки Білорусь. Усього на конкурсі було представлено 87 проектів від 32 агентств.

 Ми раді, що в номінації «Кращий соціальний проект» нагороду отримав life:) та «Небо Івентс Едженсі» за «Мелодію для шарманки»!

На гостей тут чекають:

Справжній казковий дім: 

Тансу Єена зустрічають всією родиною: 

Роман Іванович Корнійко розповідає Тансу Єену про стан речей у фундації:

Маленька Надійка підготувала для нас подарунок. Завдяки нашому внеску діти отримали спеціальну «трудову» кімнату для реабілітації. Через ручну роботу діти, за допомогою психологів, вчаться бачити себе у цьому світі:

У період реабілітації діти вчаться індивідуально, щоб наздогнати шкільну програму:

У маленьких і великих, дівчат і хлопчиків – власні кімнати:

Діти – завжди діти. Тому найбільша кімната в центрі – ігрова:

На території центру мешкають родини, в кожній з яких до 10 дітей. На запитання «Як справляєтесь?» мами сміються: «Чудово. Могли би і більше діточок мати!» У родинах панує атмосфера спокою, взаємної любові та, звичайно, взаємодопомоги:

Діти підготували для нас справжній концерт. Маленьку виставу про «Кошеня і мишеня» та номер «Співочих сердечок». До речі, театром та співом в «Отчому домі» займаються професійно. Хлопці та дівчата їздять на різноманітні фестивалі (один з них розпочався минулого четверга у Львові), відвідують інші дитячі будинки і навіть дитячі тюрми, а також виїжджають із гастролями за кордон:

І наостанок – обід в родині, в якій живе Денис – одне з «облич» програми “Допомоти так легко!” 2006. Він мріє, коли виросте, стати генеральним директором великої компанії:

Маша мріє стати акторкою. Має всі шанси на успіх – талант + бажання:

Діти вулиці? Ні, звичайна родина! І до цього гостинного дому ми ще обов’язково повернемося!

 С помощью небезучастных людей состояние дел улучшается – беспризорных детей становится меньше. Но никто не гарантирует, что улицы снова не заполнят малолетние бомжи. Пока есть проблемные родители, от которых детям проще сбежать, чем терпеть, вопрос с беспризорностью в нашей стране не решен. Поэтому и забывать о помощи ближним не стоит – рано или поздно она вернется. Например, мы спокойнее будем отпускать своих детей играть на улицу. Если детей пока нет, то позже, когда они появятся:) Да просто самим будет легче выходить из квартиры.

 А кроме рациональных доводов могу привести другие: разве можно равнодушно относиться к тому, что рядом жестоко обращаются с детьми? Очень жестоко. Хотя… можно, конечно, если ничего не знать об этом. Поэтому я с радостью поддерживаю социальные проекты компаний, которые направлены на освещение проблем детей, которым не повезло с родителями. В конце концов, мы сами когда-то были детьми. И, скорее всего, нам везло больше. Так почему бы не помочь другим?